29 червня – 1 липня 2018 року відбудеться Всеукраїнський фестиваль мистецтв «Бессарабський колорит». Фестиваль «Бессарабський колорит» – це розмаїття народних традицій та національного фольклору з різних куточків України. В програмі фестивалю – концерт аматорських та професійних колективів в селі Крутеньки Хотинського району Чернівецької області та конкурсні виступи в Районному Будинку народної творчості та дозвілля в місті Хотин. На завершення фестивалю […]

Досліджуючи хореографічний фольклор, неможливо оминути увагою весілля, де танець є невід’ємною частиною. Описи весільних обрядів часто можна зустріти в літературних виданнях, тому немає потреби докладно їх описувати. Пропонуємо ознайомитись з весільними обрядами, частиною яких є народні танці.
На наступний день після сватання батьки парубка приходили в дім майбутньої невістки, щоб домовитись про умови організації та проведення майбутнього весілля. Іноді вони приводили з собою і музик, після застілля та домовленостей відбувались танці. Зі слів інформантів, сталого порядку проведення цього дійства не було, після застілля виконувались місцеві танці.

Храм (престол, празник) – свято, яке приурочувалося або для вшанування святого покровителя, або до дати освячення місцевої церкви.
В різні історичні часи були винятки з правил, що можна простежити на прикладі с. Грозинці Хотинського району Чернівецької області. Храмове свято тут відбувалось на весняного Миколая (22 березня), на честь освячення церкви, яку збудували більше 100 років тому, на гроші місцевої пані. В селі була ще й дуже стара Покровська церква. В зв’язку з весняними польовими роботами румунська влада в 30-х роках перенесла храм на Покрову (14 жовтня). Свого часу радянська влада, в зв’язку з осінніми польовими роботами, перенесла храм на зимового Миколая (19 грудня). З Покровської церкви зробили дитячий садок, а з будинку священика – клуб.

Танці «Козак», «Гопак», «Козачок», тісно пов’язані між собою не тільки назвою, а й самою побудовою. «Козачки» різних регіонів часто описуються в хореографічній літературі, але на території Північної Буковини (в народному побуті) їх зустрічати ще не доводилось, хоча козачкові мелодії зустрічаються досить часто. Тому торкнемося однієї з версій походження назви та загальних характеристик танцю, взятих з літературних джерел.
– За однією з версій назва танцю походить від слова «Козачок» (хлопчик на побігеньках у багатого козака, пана). Він був зобов’язаний набивати тютюном люльку, принести келих вина, відремонтувати взуття та інше.

Гопак належить до найкрасивіших танців світу. В Україні Гопак вважається найпопулярнішим парно-масовим танцем, який зародився у козацькому побуті і раніше виконувався тільки чоловіками. Мелодій гопаків і танцювальних пісень у характері Гопака дуже багато: «Від Києва до Лубен», «Гоп, мої гречаники», «Ой, гоп, ти-ни-ни» та інші. Щодо походження назви танцю, то тут є багато варіантів та протиріч. Ось декілька з версій:

Назва танцю походить від дієслова гопати (плигати, скакати).

Степан Наливайко у своїй праці «Таври, поляни, русь… шлях до розгадки» аргументовано доводить, що божества Аполон, Крішна-Гопало і Купало мають спільну міфологічну основу, започатковану на теренах саме нашої Батьківщини.