ДОЛИНЯНИ

Долиняни – село, центр сільської ради. Розташовані Долиняни за 11 км від район¬ного центру та за 34 км від залізничної станції Новоселиця. В селі нараховується 545 дворів, населення налічує 1573 чоловік.
Перша звістка про заснування села Долиняни відноситься до 1450 року. Деякі ста¬рожили стверджують, що село було засноване біженцями з-за Дністра.
На території Долинян зберігаються рештки стародавніх поселень, зокрема, по¬селення трипільської культури (ІІІ тис. до н. е.). Таких скотарсько-землеробських поселень на території села є два. Пізніше на території Долинян стародавні люди се-лилися ще не раз, маючи для проживання все необхідне. На околицях села виявлено поселення черняхівської культури (ІІ-У ст. н. е.). Розкопано курган доби раннього заліза (УІ ст. до н. е.).
Документальних даних про економічний, соціальний розвиток села за кілька сто¬літь після його появи немає. Проте село існувало, розвивалось. Воно входило до складу Молдавського князівства, потім було захоплене турецькими загарбниками. Після 1812 року село, яке входило до складу Данковецької волості Хотинського повіту, відійшло до Росії. Зокрема відомо, що в 1817 році в селі було 111 господарств.
Володарем села був пан ворніка Федір Балшу з Молдавії. Йому належало 914 фаль-чів землі, три рибних ставки і млин. В 1840 році Долиняни перейшли у володіння помі- щика Івана Павловича Істри, який проживав у Яссах. По¬тім село належало С. А. Павлі, яке 16 листопада 1848 року він продав із 220 сім’ями залеж¬них селян Ф. О. Рафаловичу. Ф. О. Рафалович наділив за Статутом селянам 987 десятин землі, за яку одержав від дер¬жави викупну суму в 32 919 рублів 86 коп.                                                                                                                                                                                                        Тут стали застосовувати кращі знаряддя праці, поліпшився догляд за посівами, вирощування великої рогатої худоби, особливо волів для продажу на ярмар¬ку в Хотині. Головним заняттям долинянців залишалося землеробство і скотарство. Але малоземелля та безземелля не давали селянам можливості економічно зростати. В 1886 році більшість землі в Долинянах – 502 десятини землі і 16 десятин лісу, всього 521 десятина – залишалася в руках землевласника Федора Рафаловича.
З 1875 по 1902 роки кількість житлових будинків збільшилася до 440. Кількість на¬селення за цей період зросла до 1872 жителів, із них – 950 жінок і 922 чоловіка.
У селі в основному проживали українці, які сповідували православ’я. Перша Ус¬пенська церква, яка згадується в документах, в Долинянах була побудована в 1793 році. Це було дерев’яне приміщення хатнього типу, де віруючі справляли свої духовні по¬треби. Нове кам’яне приміщення церкви було побудоване в 1895 році. Першими свя¬щениками в Долинянах, які згадуються в документах за 1811 рік, є Стефан Боратин-ський – син священика Якова Боратинського і Яків Васильєв – син Василя Поповича. Прихожан в 1840 році налічувалось 747 осіб.
В 1903-1911 роках священиком у церкві був Михайло Васильович Брицький, 1869 року народження, псаломщиком – Іоан Павлович Сушкевич, 1840 року народження.
В кінці ХІХ ст. в селі був магазин, паровий млин, два водяні млини, 5 вітряків.
Перша школа в Долинянах була відкрита в 1876 році. Це була однокласна земська школа, в якій навчалось 30-40 дітей. В 1905 році земство побудувало в селі кам’яне при¬міщення школи. В 1895-1896 навчальному році в школі навчалось 30 хлопчиків. Школу закінчили 7 учнів. В 1911 році у ній навчалось 57 учнів. Це на 1830 осіб українців і 137 представників інших національностей. Мовою навчання була російська мова.
Жителям Долинян довелось пережити довгих чотири роки Першої світової війни, коли чоловіків мобілізували на фронт, а жінки змушені були обробляти землю, опла¬чувати податки, віддавати продукти для фронту.
В 1918 році селяни Долинян поділили поміщицьку землю, але скористатися нею не змогли. В село вступили австро-угорські війська, які окупували Хотинщину. Вони повернули землю землевласникам.

На початку осені авст-ро-угорські загарбники за¬лишили територію Хотин-щини. Але за допомогою імперіалістичних держав королівська Румунія в лис¬топаді 1918 року захопила Хотинщину. Удершись в по¬віт, інтервенти зустріли не¬нависть і героїчний опір на¬родних мас Хотинщини.
23 січня 1919 року спа¬лахнуло Хотинське повстан¬ня. Повстанські загони із зброєю в руках піднялись
проти румунських окупантів. Селяни Долинян напали на жандармський пост і роз¬громили його; влада перейшла до рук повсталих. Організаторами повстанського за¬гону були брати Х. С. та Г. С. Дикі.
Але сили повсталих були виснажені, допомоги повстанці не отримали і почали відступати з боями. Разом з усіма повсталими відступали і долинянці.
В село повернулися румунські окупанти, які провели арешти, розправи над мир¬ним населенням. 29 січня 1919 року всіх заарештованих (53 особи) привели до садиби М. П. Мацкуляка і розстріляли. Серед розстріляних дивом залишився живим Петро Степанович Гаврилюк.
22 роки румунські бояри панували на Хотинщині. Це були роки тяжкої неволі, знущань і здирства.
В селі Долиняни існувала початкова школа, але навчання в ній велось румунською мовою. Ні один житель села не зміг закінчити навіть семи класів. А в ньому тоді на¬лічувалось 1903 жителі.
У 1940 році Хотинщина була звільнена від румунських бояр. В Долинянах, як і в інших селах, встановилась радянська влада. Головою Долинянської сільської ради був Дикий Харлампій Степанович.
На початку Великої Ві¬тчизняної війни в село знову вступили румунські окупанти.
В березні 1944 року До-линяни були звільнені, у них було відновлено радян¬ську владу. Більше 300 чо¬ловіків з Долинян брали участь у розгромі німецько-фашистських загарбників. Полягло в боях з ворогом 124

1950 рік став роком об’єднання цих колгоспів. Колгосп мав 1578 га землі, в т. ч. орної – 1250 га і 152 га садів. Господарство було рослинницько-тваринницьке. В 1960¬1965 рр. Долинянський колгосп був об’єднаний із колгоспами сіл Ставчани і Круглик. Потім у Долинянах функціонував лише один колгосп – „Маяк”.
Після розпаду СРСР в селі не стало і цього колгоспу. Нині в Долинянах є ТзОВ „Маяк”, яке має 750 га землі. Вся земля в селі розпайована, багато селян взяли свої паї окремо і са¬мостійно обробляють свою землю. Є тут і ПП „Пан індик” по вирощуванню індиків (до 30
тис. голів).
В селі є загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, в якій навчається 175 учнів і працю¬ють 18 учителів. Довгий час директором школи був відмінник освіти С. П. Чубенко. Він добудував її приміщення, збудував гарну їдальню. Разом з ним учителем працювала його дружина – Л. П. Чубенко – відмінник народної освіти України і СРСР, кавалер ор¬дену «Знак пошани». Є у Долинянах філія районної централізованої бібліотечної сис¬теми, будинок культури, зведений у 1987 році, поштове відділення, відділення ощад¬ного банку, дитячий садок, сільська рада, медична амбулаторія сімейної медицини. За останні 50 років у селі збудовано до 300 нових хат.
З Долинян походить низка лікарів найвищої кваліфікації, серед них – доктори ме¬дичних наук Василь Малий та Іван Катеринчук, які працюють у вищих навчальних закладах Харкова і Полтави, кандидат медичних наук, викладач Буковинського медич¬ного університету Михайло Перепічка, а також Алік Ройзман, який викладає в Єруса¬лимському університеті (Ізраїль).