Вгору

SDC10624Хотинщина

Місто Хотин знаходиться в північно-східній частині Хотинського району на відстані 60 км від м. Чернівців; населення складає – 10,6 тис. чол. Дорога, що сполучає місто з обласним центром в задовільному стані. Хотин розміщений на автомобільному шляху державного значення «Житомир – Чернівці – Тереблече» (на Бухарест через Хмельницький). Відстань до м. Чернівців залізницею – 180 км (4 год.), найближча залізнична станція – м.Кам’янець-Подільський, відстань – 20 км. (0,5 год.). Місто має вигідне географічне розташування на перспективних міжнародних шляхах з Румунії та Молдови.

Коротка історія міста.
Хотин – одне з древніх міст України. Його виникнення археологи відносять до VШ століття, коли у східних слов’ян почався активний процес формування державності.
Історичну цінність представляють археологічні розкопки, зроблені науковою експедицією Чернівецького державного університету у 1961-1964 роках. Ними виявлено археологічні пам’ятки різних епох – поселення трипільської культури (Ш тисячоліття до н.е.), ранньозалізного віку (I тисячоліття до н.е.) та слов’янські поселення VI-VШ століть, які дають підстави твердити, що місто Хотин виросло саме із слов’янських поселень.
SDC10625Хотин чи не найбільший в Україні на історичні події. Ще на світанку історії люди влаштовували тут мисливські стійбища. Саме тут, в Середньому-Придністров’ї вперше на Україні почало розвиватися первісне землеробство. Середнє-Придністров’я досить гарна місцевість: високі вкриті чагарниками скелясті береги Дністра, порізані каньйонами багатьох річок і ярів.
В Х-ХI ст. місто входило в склад Київської русі. В середині ХП ст. Хотин ввійшов в Галицьке, з 1199 року – Галицько-Волинське князівства. В середині ХIV ст. місто попало під владу Молдавського князівства.
3 незапам’ятних часів на високих берегах ріки наші предки – слов’яни будували свої укріплення-фортеці. Одна з них на хотинському скелястому мисі, понад 1000 років стримувала навалу ворогів.
Середньовічна кам’яна фортеця в Хотині була наймогутнішим укріпленням Східної Європи. Тут, де схрещувалися торгівельні шляхи міжнародного значення, збиралися величезні ярмарки. На них з’їжджалися з багатьох країн Європи.
В другій половині ХШ століття в Хотині розпочато будівництво кам’яної фортеці, яка стала одним із самих потужних укріплень Східної Європи. Її історія пов’язана з багатьма історичними подіями. В 1621 році під стінами фортеці українські козаки гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного спільно з польським військом нанесли нищівний удар 150-тисячній турецькій армії, яка на той час була найсильнішою в світі й наганяла жах на всі країни Європи. За своїми масштабами Хотинська битва була небаченою в історії Османської імперії. Хотинська епопея мала міжнародне значення. Вона вказала шлях до боротьби за свободу – сербам, болгарам, молдаванам та іншим народам, які стогнали під ігом турецьких яничар.
В 1711 році турки знову захопили Хотин. Не один раз – в 1739, 1769, 1787 і 1806 роках стіни Хотинської фортеці були свідками безприкладних мужності і героїзму українських козаків і російських воїнів, які звільняли місто від турецьких загарбників. Через Хотин, який виник як слов’янська оселя не пізніше VIII століття, не раз проходили магістральні шляхи історії. Сиві мури його фортеці бачили воїни Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та багатьох великих воєводів.
Лише по Бухарестському мирному договору 1812 року Хотин був остаточно приєднаний до Росії і став центром Хотинського повіту Бессарабської губернії.
В 1919 році хотинці піднялися на боротьбу за національне визволення з-під румунських поневолювачів. У роки Другої світової війни у Хотині діяло молодіжне підпілля, яке боролося проти фашистських окупантів.
Хотин…його минуле – це сторінки героїчної історії нашого народу, сторінки боротьби населення проти поневолювачів, за соціальне і національне визволення.
Хотин увійшов до Ліги історичних міст України. Про сивочолий Хотин написано більше 25-ти книг, у яких розповідається про багатовікову історію міста, возвеличується український народ, його герої, жителі сучасної Хотинщини, які своєю працею творять майбутнє нашої держави.

SDC10635Туристичні маршрути.
Розпочинаються і завершуються туристичні маршрути або в населених пунктах, або від певних визначних місць автодоріг, куди можна дістатись і звідки можна цілим та здоровим повернутись назад. Керівники груп чи самостійні у вчинках туристи можуть створювати собі будь-який маршрут. Де, як і коли влаштовувати проміжні бівуаки, або ж місця для ночівлі у польових умовах, – справа вкрай невдячна, тому залишається на індивідуальний розсуд керівника групи. Зазвичай, при виборі місць під відпочинок слід жорстко дотримуватись санітарно-екологічних вимог, залишаючи після себе хіба що добру пам’ять серед місцевих жителів. В районі пішохідні маршрути проходять переважно мальовничим Подністров’ям та Хотинською височиною.
• Автодорожній туристичний маршрут Хотин-Недобоївці-Ставчани-Керстенці-Хотин: протяжність маршруту – 70 км, тривалість – 4,5 год.
• Вело-туристичний маршрут Хотин-Рухотин-Хотин: протяжність маршруту – 45 км, тривалість – 2 дні
• Вело-туристичний маршрут Хотин-Недобоївці-Клішківці-Колінківці-«Хотинська височина» г. Берда: протяжність маршруту – 80 км, тривалість – 2 дні.
• Пішохідний маршрут Хотин-Анадоли-Урочище«Кам’янийЯр»-Хотин: протяжність маршруту – 15 км, тривалість – 1 день
• Пішохідний маршрут по території Державного історико-архітектурного заповідника «Хотинська фортеця»: протяжність маршруту – 2 км, тривалість – 2 год.
• Водний туристичний маршрут Перебиківці-Рашків-Рухотин-Пригородок-Атаки-Хотин: протяжність маршруту – 10 км, тривалість – 1 день
• Маршрути спелеотуризму: с. Рухотин (Печера Чортове гирло) протяжність ходів – 200 м, с. Гордівці (Печера Полякова Дуча) протяжність ходів – 500 м, с. Анадоли (Печера Козацький Вал) протяжність ходів – 200 м.

Опис найцікавіших туристичних маршрутів:
1. ХОТИНСЬКОЮ ВИСОЧИНОЮ
с. Рухотин Хотинського району.
Довжина — 8 км, амплітуда — 230 м. Цим маршрутом потрапляємо до Дністровського каньйону, поступово спускаючись з вершин височини. Від дороги лісовою стежкою-просікою виходимо у верхів’я Рухотинського потоку, але просуваємось паралельно схилу. Невдовзі (2,5 км) виходимо на велику галявину, звідки відкривається панорама невеличкого села Корнешти, розкиданого схилами посіченої глибокими ярами височини. Повертаємо ліворуч і піднімаємось на горб-останець, привершинна, місцями заліснена частина якого оторочена оборонними земляними валами однойменного городища Корнешти (1 км). На його території оглядаємо дві класичні карстові лійки, несподівані для таких геологічних умов. З городища спус¬каємось до русла потоку і розмитою руслом лісовою дорогою втягуємось у нижню вулицю с. Рухотин. Саме село розміщене переважно на високому правому березі долини й схилах. Тут слід оглянути історико-архітектурну пам’ятку XVII ст. — кам’яну церкву, зовні непоказну, але одну з найстаріших, що збереглись до наших днів, а також печеру Рухотинську. При бажанні, радіальними маршрутами можна оглянути печеру Пресподню Рухотинську, скелі.
2. “По історичних та архітектурних пам’ятках Хотинщини”
Хотинщина – дуже мальовнича місцевість, багата на істо¬ричні та архітектурні пам’ятки.
Запрошуємо Вас проїхати по Хотинському району з півночі на південь, тобто від села Атаки, через м. Хотин, с. Недобоївці, с. Ставчани до с. Керстенці.
Знайомство з Хотинщиною, пропонуємо розпочати біля мосту на Дністрі. Важливі історичні події пов’язані з переправою через Дністер в с. Атаки – першому буковинському селі, яке розташовано на правому березі Дністра, при в’їзді на територію Чернівецької області. Це і події січня 1919 року, і події 1944 року.
Туристи, що їдуть з Атак до Хотина, завжди зупиняються біля “Чешми”, щоб попити смачної джерельної води.
За 4 км від Атак, знаходиться районний центр м. Хотин, який розташований 69 км від Чернівців.
Минуле Хотина – це сторінки героїчної історії нашого народу, його боротьби за соціальне і національне визволення.
На розі вулиць Незалежності і Олімпійської встановлено пам’ятник Хотинським повстанцям 1919 року.
Якщо проїхати ще один квартал по вул. Олімпійській на розі вулиць Свято-Покровської та Олімпійської , можна зупи¬нитись біля пам’ятнику комсомольцям-підпільникам, що загинули в роки Великої вітчизняної війни.
В центральній частині міста, в міському парку знахо¬диться цікава пам’ятка – Свято-Покровська церква. Будувалась церква в 1667-68 рр. Стилева споруда відповідає пізньому класицизму. На склепіннях зберігаються настінні розписи художника Нестерова.
Запрошуємо Вас відвідати Історико-краєзнавчий музей, що знаходиться також на території парку.
На розі вулиць І.Франка та Свято-Покровської, якщо перейти через Алею Слави можна зупинятись біля Братської могили воїнам, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
Нижче, по вул. Свято-Покровській, розташована площа, до свого часу служила заміською торговою, на дорозі, яка провадила до Молда¬вії. Тут виділяється добротний кам’яний будинок з цитаделлю. За пере¬казами цей будинок служив митницею, над його дахом підносилась оглядова вежа. Будинок прямокутний, одноповерховий, з добротними склепінчастими пивницями. Декор виконаний з тонкомірної червоної цегли. Пам’ятка є рідкісним зразком добротної громадської торгово-складської споруди, кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст.
Серед пам’яток історії за своєю значимістю вирізняється місце Хотинської битви 1621 року, що знаходиться на околиці Хотинської Фортеці, яка розташована за 2 км від центра Хотина, якщо вулицею Свято-Покровською виїхати на вул. П.Сагайдачного, а далі Фортечну.
Хотинська битва, – перемога над турками, має величезне значення в тому, що вона поклала початок розпаду Османської імперії, стимулю¬вала національно-визвольні рухи поневолених нею народів і держав. Хотинська війна 1621 року – це був вінець полководницької діяльності гетьмана Сагайдачного. Саме тому, під час святкування 370-ї річниці Хотинської війни, був встановлений пам’ятник Петру Конашевичу Сагайдачному на місці битви.
Найважливішою пам’яткою історії і архітектури в місті є мо¬гутній Хотинський замок. Початки замку сягають римсько-дакійських часів. Його збудував дакійський цар Котізон.
Протягом V-Х ст. укріплення виглядало як ранньослов’янське мисове городище. Появу мурованих укріплень Хотина прийнято пов’язувати з Галицько-Волинським князівством і з іменем Данила Галиць¬кого, що створив у 1240-50-х роках численні укріплення для боротьби з татарами.
Найґрунтовнішої перебудови, яка визначила і теперішній, його вигляд зазнав Хотинський замок у часи приналежності до молдавського князівства у другій половині ХV ст. Замок пристосовано до нових військової техніки і оборонних укріплень. Чотирма смугами розта¬шовані на стінах схематичні зображення плану, над ними двома паса¬ми розміщено умови проекції фасаду. Обвід мурів зміцнене оборонними вежами. Одна з них, що не збереглась була в’їзною.
Замкове подвір’я ділилось на дві частини північне подвір’я використовувалось командуванням фортеці, у південному перебувала залога. Окрасою замку є чудова замкова каплиця, у архітектурі якої наклались стилі романський і готичний. Між двома частинами замкового подвір’я красується палац коменданта, стіни якого викладені декоративною, “шахівницею” з червоної цегли та білокам’яних блоків, а прорізи прикрашені пізньо-готичними обрамленнями з каменю.
Посеред більшого подвір’я стоїть видовбана в скелі криниця, глибиною 50 м.
У І538 році Хотинський замок здобули польські війська. Замок був дещо перебудований. Прясло мурів з боку в’їзду висунуто ще далі на південь, в’їздову браму влаштовано посеред стіни.
Дерев’яний міст перекинуто над глибоченним ровом.
Оволодівши Хотином, турки в 1711 році розпочали широкомасштабні роботи по створенню зовнішньої лінії оборони, що ото¬чила територію близько 22 га. Нові укріплення складаються з оскарлованого кам’яного валу. Ці вали зміцнені бастіонами, в’їздовими вежами, яких було три, навпроти в’їздів влаштовані потужні равеліни для захисту Руських і Бендерських воріт.
Після заняття Хотина російськими військами фортеця значно обновлюється. У 1830-32-х роках, за проектом архітектора Штауберта збудовано гарнізонну церкву Олександра Невського.
Найдавніша пам’ятка на Хотинському підзамчі є Свято-Миколаївська церква, яка знаходиться по вул. Кутузова. Пам’ятка на¬лежать до рідкісної в українській спадщині групи храмів, що своїм походженням сягають у традицію Азойського центру хри¬стиянських монастирів. Традиція відносить храм до часів, коли будувався 1-й Хотинський замок.
Далі наш маршрут проляже через села Хотинщини. За 7 км від міста, на перехресті доріг Вашу увагу притягне оригінальна споруда під назвою “Чотири корчми”. Це кафе побудовано в стилі стародавньої сільської корчми.
Чудова панорама буковинського села відкривається з Недобоївської гори, за 14 км від районного центру, по трасі Хотин-Чернівці, де розташовані вітряки, побудовані в XIX ст.
В сусідньому селі Ставчани, в самому центрі – величезний ставок. Недалеко від ставка, на сільському кладовищі ще одна видатна пам’ятка історії – курган-могила на полі Ставчанської битви 1739 року. З нагоди 250-річчя битви відкрито меморіал пам’яті воїнам, які загинули на полі бою під час російсько-турецької війни(1735-1739рр.), курган упорядковано, відновлено братські могили воїнів і 54 ін¬дивідуальних могили офіцерів. Біля входу до меморіалу стоїть металева стела з викарбуваними на ній словами з оди Михайла Ломоносова, яку він присвятив саме цій події.
Далі пропонуємо заїхати в с. Керстенці, де розміщений літературно-меморіальний музей Хиждеу. Славнозвісна родина літераторів і громадських діячів Хиждеу стоїть біля витоків фольклористики Хотинщини, помітний внесок їх у розвиток культур польського, румунського і молдавського, українського і почасти російського народів, загальновизнаний.
На цьому наша екскурсія, відстань якої 35 км, закінчується.
3. Хотинська Фортеця: яка розташована в північній околиці міста, за два кілометри від його центра.
Вулицею Свято-Покровською прямуємо до вул. Фортечної, а далі на високі пагорби порослі полином та чебрецем. Звідси видно величезні рови, облицьовані тесаним каменем та засипані землею бастіони. Це і є фортеця.
Як тільки перейти оборонний рів і піднятися на земляний вал, фортечні укріплення відкриваються, як на долоні. Більш як на кілометр простяглися вони вздовж високого урвистого берега Дністра. Унизу на скелястому мисі, височить громада кам’яних стін. То кам’яна фортеця ХІІІ-ХVI століття. Земляний вал з бастіонами, який обмежує прямокутну в плані площу розміром 1200 х 250 метрів, збудований пізніше, на початку XVІII століття. Закріпачені селяни Хотинщини у 1718 році вирили широкі і глибокі рови, насипали високі вали, вимурували кам’яні стіни… На території нової фортеці розміщувались казарми, комендантський палац, майстерні, конюшні, лазні, складські та інші приміщення. Але від них майже нічого не збереглося. Залишилася лише кам’яна церква, що була збудована у 1835 році для російського гарнізону в теперішній час вона відреставрована і діє.
Досить цікавою пам’яткою оборонної архітектури є кам’яна фортеця. Щоб відчути її красу і велич, радимо спуститися дорогою вимощеною кам’яними плитами, обійти фортецю навкруги, роздивитися барвисті орнаменти на оборонних стінах.
Суворий і грізний вигляд мають оборонні стіни фортеці — замка. Зовні їх прикрашають викладені з червоної цегли чотири смуги, кожна з яких складається з кількох квадратів, вписаних один в один, та розташованими над ними чотирма рядами ступінчастих! пірамід завершених хрестами.
Такі мотиви часто зустрічаються в Українському народному мистецтві, особливо на Поділлі. Завдяки орнаменту, стіни висота яких досягає 40 метрів справляють враження монолітних і надзвичайно могутніх.
На внутрішнє подвір’я замка проходимо по дерев’яному мосту, який відбудували у 1969 році. Раніше фортечне подвір’я складалося з двох , розділених кам’яною стіною частин. Більша за площею частина подвір’я з жилими будинками і колодязем по середині, була призначена для гарнізону фортеці, колодязь пробитий в скелі на глибину 65 метрів, діаметром 2,5 метра. Воду з нього брали за допомогою великого дерев’яного колеса.
Менша частина фортечного подвір’я між північною баштою і комендантським палацом призначалося для військово-феодальної знаті. Раніше навкруги неї була відкрита аркада-галерея, завдяки чому ця частина подвір’я мала затишний вигляд і була досить гарною. Стіни комендантського палацу вкриті суцільним килимом малюнка, який утворює шахове чергування червоних цеглин та білокам’яних блоків. Привертають увагу в готичному стилі портали і наличники вікон з різьбленого каменю. Палац збудовано в другій половині XV століття. Під ним розташовані два величезні підвали, в яких раніше зберігалися зброя і провіант. Раніше фортечне подвір’я було густо забудоване. Від давніх житлових споруд, крім палацу, збереглися лише стіни двоповерхового будинку, що прилягає до східної оборонної стіни. В його підземеллях колись знаходилась тюрма, в яких було замучено багато людей. Тут томився, приречений на страту Андрій Боруля – один з керівників селянського повстання 1490-1492 pp. У середньовічній хроніці говориться, що “… його відвезли в Хотин до начальника міста …”, який відрубав йому голову, а всіх його прихильників наказав скинути живими з стін Хотинського замку. У підземеллях замку мордували повстанців, а потім скидали їх живими з стін замку. На другому поверсі цього ж приміщення розташовувалась невелика замкова церква, що складалась з прямокутного нефу з півкруглою абсидою зі сходу та прямокутного бабинця з заходу. Вікна церкви одночасно були й бійницями. Майже всю західну стіну центрального приміщення займає величезний портал. На внутрішніх стінах церкви збереглися фрагменти фресок кінця XV, початок XVI століття, їх червоно-жовто-чорні орнаменти нагадують за малюнком, композицією і колоритом мотиви оздоб подільських писанок.
Піднявшись на бойовий майданчик оборонних стін, можна обійти по всьому периметру фортеці, познайомитись з конструктивними і архітектурними особливостями оборонної лінії.
Найбільша, північна башта, прямокутна в плані (21×18) метра. У ній три яруси бійниць для важкої артилерії. Кожна бійниця витесана з кам’яного блоку і має форму перевернутої замкової щілини. Зверху башти розміщується огороджений кам’яними зубцями бойовий майданчик. Він перекритий пірамідоподібним шатром. Башта була розрахована на самостійну оборону, як остання твердиня фортеці.
Вище фортечних стін, крім північної здіймається ще чотири башти: над ворітня, східна, комендантська і південно-західна. В них також знаходилась важка артилерійська зброя. З башт є виходи на бойові майданчики, що проходять вздовж оборонної стіни шириною майже 5 метрів. З переднього боку замок захищають кам’яні зубці висотою З метра. Під час ворожого штурму на бойових майданчиках розміщувалися воїни і через щілини між зубцями стріляли, кидали, каміння, лили окріп та розтоплену смолу. Таким чином захищаючи вхід в фортецю.
Завдяки цьому Хотинська фортеця була важкодоступною.

Культурно-пізнавальний туризм.
Перелік об’єктів пам’яток культурної спадщини:
– Комплекс споруд фортеці, вул. Фортечна. Визначною історичною, архітектурною та пам’яткою оборонного зодчества ХІІ-ХVІІІ ст. являється побудована у ХШ-ХVI століттях на крутих схилах правого берега річки Дністер Хотинська фортеця. Цей комплекс являє собою один із найцікавіших об’єктів області для організації відпочинку;
– “Вілла адвоката”, вул. Олімпійська, 69;
– “Вілла”, вул. Незалежності, 52;
– “Адмінбудинок”, вул. Незалежності, 50;
– “Банк”, вул. Незалежності, 23;
– “Палац Шебельмана”, вул. Незалежності, 21;
– “Будинок суду”, вул. Свято-Покровська, 52;
– “Будинок Притчу”, вул. Свято-Покровська, 17;
– “Театр” (Будинок дітей та учнівської молоді), вул. Незалежності 42;
– “Міська управа”, вул. Незалежності 19;
– та ін.
Музеї, в тому числі громадські та музейні кімнати району:
– Історично-краєзнавчий музей, м. Хотин, на розі вулиць Свято-Покровської та І.Франка (в міському парку);
– Хотинський ЗОШ №5, історичний, м. Хотин вул.. Шевченка 36;
– Хотинський с/г технікуму, історичний, м. Хотин вул. І.Франка 9;
– Хотинський ЗОШ №1, художній, м. Хотин вул. Воїнів Визволителів.

Паломницький (релігійний) туризм.
1. Свято-Миколаївська церква:
найдавніша пам’ятка на Хотинському підзамчі є Свято-Миколаївська церква. Не збереглось документальних звісток про її заснування про те, традиція відносить храм до давніх часів, коли споруджувався 1-й Хотинський замок – VІІІ-ІХ ст. У 1902 році опубліковано переказ старого священика Никифора Круковського, ніби церкву спорудила грецька царівна Софія понад 450 років тому.
За турецької займанщини у ХVШ ст. церкву переобладнано на мечеть Айя-Софія, а християни збудували новий храм на передмісті Царекостянтинівську церкву 1764 р. З приходом росіян церкву повернено християнам. У 1856 році до заднього фасаду прибудовано дзвіницю, як цього вимагали тогочасні синодальні приписи. Ще один ґрунтовний ремонт, що дещо змінив вигляд церкви, проведене в 1891 році.
За радянських часів церква була закрита, зараз передана церковній громаді і відремонтована.
Пам’ятка належить до рідкісної в українській спадщині групи храмів, що своїм походженням сягають у традицію Азойського центру християнських монастирів. Водночас збережено об’ємно-просторові риси давньоруських святих.
2. Церква Олександра Невського: після зайняття Хотина російськими військами, на території Хотинської фортеці, у 1830-1832 роках за проектом архітектора Штауберга збудовано гарнізонну церкву Олександра Невського.
У 1855 році фортецю як таку, що втратила оборонне значення, знято з військового обліку і передано у цивільне використання.
В радянські часи в приміщенні церкви було розміщено картинну галерею.
На сьогоднішній день церква Олександра Невського відреставрована, передана церковній громаді.
3. Церква Покрови (1868), м. Хотин на розі вулиць Свято-Покровської та І.Франка (в міському парку).
4. Миколаївська церква (ХV ст.), вул. Кутузова, 30.
5. Русько-старообрядова церква, м. Хотин.

 

 Кераміка

Рушники

 

Килими