Вгору

Північно-східна частина Чернівецької області
Походження назви регіону

Територія східного регіону Чернівеччини історично знаходилася на перетині багатьох історико-географічних земель, торговельних шляхів, на стику проживання різних племен, народностей, а згодом і  націй. В різні часи вона входила до складу різних держав, і напевне тому ця територія неодноразово змінювала свою назву і до сьогоднішніх днів зберегла декілька з них. Її, до прикладу, називають Буковиною, Хотинщиною і Північною Бесарабією.
Буковина – історична назва території, що входить до складу Чернівецької області. Чернівеччину часто ототожнюють із назвою Буковина, використовуючи назви Чернівецька область і Буковина, як
слова – синоніми. Проте східну частину області, а саме частину Хотинського, Новоселицького, а також Кельменецький та Сокирянський райони називають Хотинщиною, або Північною Бессарабією.
Назва Хотинщина походить від назви Хотина – найголовнішого міста місцевості, що ще з ХІ століття займав в історії краю надзвичайно важливе місце, оскільки був центром розвитку ремесел та торгівлі. Ще з другої половини ХІІІ століття в Хотині була споруджена перша дерев’яна фортеця, проте була спалена монголо-татарами. Після неї було побудовано ще дві фортеці, що відіграли важливу роль в боротьбі проти багатьох завойовників. Отже, Хотин займав провідну роль у господарстві та обороні краю і тому навколишню від нього місцевість називали Хотинщиною. Саме це середньовічне місто мав на увазі автор Воскресенського літопису, коли у “Списку руських міст дальніх і ближніх”, складеному наприкінці ХІV століття назвав: “Град Хотень на Днестре реце”.
Східну Чернівеччину називають ще Північною Бессарабією.
Бессарабія – географічна область між р.Дністром та р.Прутом, що ще з ХІІ століття входила до складу Галицько-Волинського князівства.
Саме назвою Бессарабія частіше послуговується місцеве населення. Звідки ж походить ця назва, чому місцевих жителів називають “бессарабіянами”? Щодо цієї назви, то тут є багато версій, і ось деякі з них:
– На північ від Дунаю в „гетській” пустелі мешкали арпи або арапи. Від них, та пізніших бесів мала б походити назва країни – Бессарабія.
– На північ від Дунаю (73 р. по Хр) з’явилось плем’я даків, яких називали “бессами”, що прийшли з Тракії, в першу чергу з Родопських гір, після вигнаня бессів із своїх земель.
– Гети вірили в невмирущість людини: після смерті покійник потрапляв до З?льми (З?льман), спочатку він був жерцем-віщуном, згодом помічником короля при управлінні державою, щоб пізніше стати головним богом гетів. Як вказує О.Партицький, пам’ять про З?льмана збереглась донині серед нашого народу, про нього співають дівчата у великодніх гагілках. Це один з доказів нашої пов’язаності з древнім плем’ям.
– На території Буковини і в наш час можна зустріти пісні з танцями під назвами „Зе?льман”, „Же?льман”, а також в досліджуваному нами регіоні схожі на них під назвою „Ше?льма”.
– Велику роль відігравали жерці-віщуни, яких називали бессами. Від них залишились топографічні назви, такі як Бескиди і т.п. У 2 ст. по Хр. Бессами почали називати також населення тієї землі, де вони проживали.
– Від ІV-VI ст. назва бессів замінила давнішню назву гетів, від гетів залишилась на Буковині відома печера (Сучавська), в якій перебували жерці-бесси.
– На підставі повідомлень Страбона, Юстина і Йорданеса виходить, що головним місцем боротьби, невдалого походу Дарія в 1513 р. було узбережжя Дністра; Страбоном „пустеля гетів” – долішня Бессарабія (Буджак), а за Йорданесом – у горішній Бессарабії.
– До південно-західних земель України належить такий своєрідний регіон, як Бессарабія, котрий сформувався внаслідок міграції українців, а частково й інших народів (росіян, гагаузів, молдован), після перемоги над Туреччиною. А втім, на цій землі вже у V ст. жили східнослов’янські племена, зокрема лутичі й тиверці. Знав цей край і інші народи: скіфів, тиритів, римських колоністів, готів, обрів, болгар.
Назва „Бессарабія” згадується з ХV ст. у волосько-болгарських грамотах. Під цією назвою розумілася Волощина разом з придунайськими землями. У пізніших документах вона поширюється на Буджак, або Ногайські степи. В середині ХІV ст. територія Бессарабії увійшла до Молдавського князівства, а на початку ХVІ ст. її частини Буджак і Хотинська земля – були підкорені Туреччиною. Згідно з Бухарестською мирною угодою 1812 р. Бессарабія була приєднана до Росії, на її основі було створено намісництво, а пізніше – Бессарабська губернія. У 1924 р. Бессарабія увійшла до складу Молдавської автономної республіки, а після утворення Молдавської РСР – частина її до складу Української РСР. Місцева назва Бессарабія закріпилася за даною територією і залишилася в послугуванні населення. Надалі автор користуватиметься назвою Бессарабія, коли йтиме мова про східну частину Чернівецької області, а саме території, що розміщена в межиріччі Прута та Дністра. Решту території Чернівецької області називатиме Буковиною.