ГРОЗИНЦІ
Грозинці – село, центр сільської ради. Розташовані Грозинці за 31 км від районного центру та за 19 км від залізничної станції Магала. Територія села має 6,2 кв. км. Населен¬ня нараховує 2220 чоловік.
Вперше Грозинці згадуються в писемних джерелах 1652 року. Але його засну¬вання слід віднести до ХІУ-ХУ ст. Село виникло на торговому шляху з Хотина до древнього Черна.
Назва села, як твердять топонімісти, походить від імені Гроза. В письмових пам’ятках ХУ ст. згадуються бояри Гроза Витязь, Гроза Кашота, Гроза Купчич. Не ви¬ключено, що село належало одному з цих феодалів і назва пішла від імені власника. Грозинці існували вже в ХІУ ст. На території села виявлені поселення трипільської культури (ІІІ тис. до н. е.), черняхівської культури (ІІ-УІ ст. н. е.) та слов’янське горо¬дище (ІХ-Х ст.).
Досить цікава археологічна пам’ятка в Грозинцях виявлена за 3 км на південь від центру села, в лісі. Це – Грозинецьке городище – общинний центр ІХ-Х ст. Його май¬данчик (315х270 м) оточував земляний вал заввишки близько 2 м. Насипаний він у Х ст., на місці дерев’яних укріплень ІХ ст. Під час розкопок тут знайдено багато гончар¬ного і ліпного посуду, напівземлянки з печами-кам’янками та ями-погреби.
Вченими було проведено реконструкцію Грозинецького городища, яка дала повну уяву про тодішні слов’янські укріплення.
Село Грозинці було власністю молдавських феодалів. Селяни змушені були за не¬великі наділи працювати на панщині.
Перепис 1817 року засвідчив, що в с. Грозинці нараховувалось 138 господарств. Вотчина належала панам – камінарю Прункулу і титулярному раднику Сандулу Фео¬досію. Охоплювала вона 1100 ф. землі, 4 млини і 4 садки. Селянам же належали 1 млин і 43 садки.
Після 1812 року Грозинці стали волосним центром, волость об’єднувала 12 сіл.
Перша згадка про православну церкву в селі відноситься до 1788 року. Була вона „деревянная, крепкая; утварью, ризами и книгами достаточна”.
Вже в 1840 році в „Клірових відомостях” знаходимо запис про те, що село розмі¬щене на землі дійсного статського радника Федора Івановича Недоби, який проживає в Кишиневі. В селі було дворів дворянських – 1, міщан – 1, царан (селян) – 142. Всього в селі проживала 1151 особа.
У справах Хотинської земської управи за 1886 рік вже сказано, що Грозинці на¬лежать насліднику Руперту Івану Вільгельмовичу, який володів 312 десятинами землі і 600 десятинами лісу (всього 912 десятин). Селя¬нам тоді належало тільки 516 десятин землі.
В кінці ХІХ ст. наслід-ницею села була Надія Руперт. Вона проживала в Гро-зинцях.
В 1895 році на виділеній нею земельній ділянці була побудована кам’яна церква, освячена 19 липня 1898 року. Священиком у церкві в цей період був благочинний Лев Полянський. Церква володіла 66 десятинами землі.
17 листопада 1874 року на кошти селян Грозинців та Бочківців було відкрито од-нокласне чоловіче училище. Приміщення для школи було побудовано в 1886 році. 1896 року в школі навчалось 60 учнів (53 хлопчики і 7 дівчаток). Школу ж закінчили лише 11 учнів.
В 1904 році в Грозинцях проживало 1844 особи русинів (українців). В народному училищі навчалось 54 учні. Священиком в селі був Арефа Георгійович Батицький. У 1911 році в Грозинцях проживали 2650 українців і 139 євреїв. В школі навчалось 60 учнів. Священиком в селі був Іоан Іоанович Чернявський.
В роки Першої світової війни 1914-1918 рр. на території села та на його околицях проходили бойові дії. В цей період в Грозинцях полоненими була збудована кам’яна до¬рога. На нижньому та верхньому цвинтарях села та на цвинтарі в лісі є братські могили воїнів російської армії.

З 1918 по 1940 рік село було окуповане боярською Румунією. Багато чоловіків-грозинчан були мобілізовані до трудової армії Румунії. В селі в 1930 році про¬живало 2053 особи. Під час Ве-ликої Вітчизняної війни понад 400 мешканців села боролися з фашистами на різних фронтах, а Д. М. Голішко, І. Е. Тодоріко, І. І. Ткач, Ф. Х. Бейлишин, В. В. Го-рошов, В. К. Тодоріко, В. П. Білик, Д. Н. Баблюк – у партизанських загонах. На фронтових дорогах тоді загинуло 79 чоловік.

В роки голодомору 1946-1947 років від дистрофії померло 28 осіб.
В 1947 році в селі організовано колгосп ім. газети „Правда”. Господарство користувалось 1190 га землі, в т. ч. понад 700 га – орної, 117 га садів. Після розпаюван¬ня землі в селі створилось ТзОВ „Антей”, яке очолює А. М. Нігайчук.
В Грозинцях є загальноосвітня школа І-ІІІ ст., яка в 2003 році одержала нове типо¬ве приміщення на 508 учнівських місць. За останні 50 років 200 випускників цього на¬вчального закладу здобули вищу освіту. Спектр їхніх спеціальностей – дуже широкий. Уродженець села А. Г. Фуга – кандидат сільськогосподарських наук, доцент.
Снігур Іван Назарович – знаний буковинський майстер народної творчості, відо¬мий знавець етнографії, історії, культури, побуту та мистецтва – теж виходець із Гро-зинців. Він „Заслужений майстер народної творчості України” (1998 р.). Змістом його життя є лозоплетіння. Він провів 15 персональних виставок, є учасником понад 100 виставок (від районних до міжнародних). Він – автор книг «Грозинці на вітрах історії» (2002 р.), «Іоан Сучавський – покровитель Буковини» (2004 р.), «Село між двома киш-мами» (2008 р.), «Чернівці і чернівчани» (2008 р., до 600-річчя м. Чернівці).
Є в селі будинок культури, філія районної централізованої бібліотечної системи. Діє дільнична лікарня, аптека, будинок побуту, відділення зв’язку, торговий центр, АЗС, багато магазинів.