Каплівка

Каплівка – село, центр сільської ради. Розташована Каплівка за 6 км від Хотина і 20 км від залізничної станції Мамалига. В селі проживає 1524 чоловіки.
Вперше Каплівка згадується в писемних джерелах ХУШ століття. В місцевості, де нині розміщене село Каплівка, люди селилися давно. На околицях села виявлені 3 по¬селення трипільської (ІІІ тис. до н. е.), та черняхівської (ІІ-У ст. н. е.) культур.
Назву села пов’язують з побудовою каплички, звідси і Каплівка.
Протягом багатьох століть територія Каплівки перебувала у складі різних держав¬них формувань. Населення зазнавало утисків, грабежів і принижень з боку пануючих класів.
Історія села – це гірка історія його жителів, які, щоб вижити, весь час вели бороть¬бу проти гнобителів.
Існують легенди про те, що каплівчани брали участь в Хотинській війні 1621 року в загонах козаків, у Ставчанській битві 1739 року – в загонах ополченців і разом з ро¬сійськими військами громили турків.
1812 року село опинилось у складі Російської держави.
В даних перепису сіл повіту за 1817 рік сказано, що с. Каплівка налічувало 63 гос¬подарства і належало коллежському радникові Кру-пенскому. Вотчина його нараховувала 990 ф. землі і один млин. Два інших млини належали протопопу Никифору з Хотина.
В документі не сказано, скільки землі володар села передавав у користування селян.

Але достеменно відомо, що в селі панувало без¬земелля, злидні, які штовхали селян на боротьбу за соціальне і національне визволення.

Навіть земельна реформа 1868 року не принесла полегшення селянам, вони продовжували працюва¬ти на панській землі, за що одержували у користу¬вання невеликі наділи. За архівними даними, в 1886 році селом володіла княжна Марія Гагаріна. Їй на¬лежало 517 десятин землі і 149 десятин лісу (всього 666 десятин).

Селянам Каплівки належало тільки 928 десятин землі без лісу. В селі в цей час нараховувалось 202 надільних двори. Землі, що лежали навколо хутора Кам’яний яр, відносились до вілли „Сан-Маріно”, яка належала Олександру Ріглеру, і охоплювала 460 десятин землі.
Перша дерев’яна церква функціонувала в селі Каплівка 1805 року. Ця церква про¬стояла до 1891 року – до часу, коли була збудована нова, кам’яна. Вона будувалась на Каплівській землі завдяки зусиллям поміщиці Марії Бельської.
В 1906 році в селі нараховувалось 1240 осіб жителів. Священиком був Олек¬сандр Федорович Війничук. А до нього довгий період з 1861 року священиком слу¬жив Артемій Несторовський. У 1911 році в селі вже проживало 1418 осіб, за націо¬нальністю – українці. Церкві належало 66 десятин землі.
Село Каплівка входило до Данковецької волості.
Завдяки старанням поміщиці М. Бельської 1874 року на кошти генерала Гагаріна в Каплівці відкрите однокласне чоловіче училище. В 1896 році в школі навчалось 58 хлопчиків та 2 дівчинки. Серед них не лише із с. Каплівки, а й з навколишніх сіл. Серед учнів були: 1 дитина з дворян, 2 – з міщан. Із 60 учнів школу закінчили 5 учнів.
В 1906 році в школі навчалось 70 учнів.
В цій школі навчався Никонор Головатий, який у 1903 році вчителював у с. Непо-ротовому, тепер Сокирянського району.
В жовтні 1917 року селяни Каплівки розгромили поміщицький маєток, розділили землю між собою.
В період румунської окупації краю мешканці села брали активну участь у Хо¬тинському повстанні 1919 року. Один з організаторів повстанського загону був по¬літкаторжанин М. Дралюк. Активними учасниками повстання були І. Антофійчук, В. Чабан, С. Дудка, І. Главіцький. Румунські окупанти, придушивши повстання, спалили багато хат, а активних повстанців судили. Так, селянин Д. В. Перевозник одержав 6 років тюремного ув’язнення, А. М. Бузня – 3 роки.
В 1941 році в с. Каплівка проживало 2007 жителів. В 1943 році румунські окупанти перейменували село Каплівка на Купу Лунчі.

Коли в 1944 році про¬ходили бої за визволен¬ня Хотина, в с. Каплівка розмістився штаб 133-ї стрілецької дивізії 2-го українського фронту. Воїнам-односельчанам у

селі побудовано пам’ятник, створено музей бойової слави воїнам 133 стрілець¬кої дивізії. Житель села М. С. Дудка – кавалер ор¬дена Слави трьох ступенів, І. А. Скрипник – кавалер двох орденів Слави.
Після війни в селі було організовано два колгоспи, пізніше об’єднані в один. Артіль мала 1510 га землі, в т. ч. – орної 1284 га, 88 га садів. Був млин, пилорама, ремонтна майстерня, механізований тік.
Після розпаювання землі в селі створено приватне підприємство „Слава”. За сум¬лінну працю багато каплівчан відзначені урядовими нагородами. Серед них В. Я. Скрип¬ник, Ф. Варвус, М. І. Веренчанська.
В післявоєнні роки в селі продовжувала діяти початкова школа, яка з часом пере¬росла у семирічну. Понад 25 років тут директорував ветеран війни, відмінник народної освіти, учитель-методист Броніслав Валер’янович Топоровський. Він багато зробив для зміцнення матеріальної бази школи: добудував кілька класних кімнат, спортзал, відкрив найкращу в районі теплицю, де вирощували рідкісні рослини і квіти, учні про-водили досліди.
Б. В. Топоровський згуртував міцний і сильний педколектив, прищеплював учням любов до біологічних наук. За період його роботи 87 учнів, які закінчили школу, обра¬ли біологічний фах (медпрацівники, агрономи, зоотехніки, учителі біології).
Випускники школи Зінаїда та Василь Корнівські, Віктор Варвус стали лікарями, М. Рудий – військовий лікар, І. А. Швець – директор Чернівецької гумовзуттєвої фа¬брики. З Каплівки вийшов видатний краєзнавець П. А. Несторовський, автор історико-етнографічного нарису „Бессарабские русиньї” (Варшава, 1905)
До послуг жителів Каплівки є загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, сільський буди¬нок культури, філія районної централізованої бібліотечної системи, майстерні, медич¬на амбулаторія сімейної медицини.