Керстенці

Керстенці – село, центр сільської ради. Розташовані Керстенці за 20 км від район¬ного центру та за 24 км від залізничної станції Новоселиця. Населення налічує 1478 чоловік.
Перша згадка про село відноситься до 3 листопада 1433 року у грамоті молдав¬ського господаря. Власником Керстенців та їх засновником був Крістіан, якого народ називав просто – Керстя. Звідси і пішла назва Керстенці.
Розкопки могильника поховань скотарських племен, які проживали на території села, свідчать, що тут проживали племена, які відносяться до пізньотрипільської куль¬тури. На південний захід околиці села в урочищі „Селище” виявлено рештки давньо¬руського поселення ХІУ-ХУ ст.
Історія села Керстенців мало чим відрізняється від історії інших населених пунктів Хотинщини. З 1812 року село входило до складу Клішківської волості Хотинського по¬віту Бессарабської області, яка на той час була складовою частиною Російської імперії.
В ХІХ ст. Керстенці були власністю Болеслава Хаждеу (Гиждеу). 1886 року йому належало 166 десятин землі. Генгрієті Гиждеу – 6 десятин землі, Рафаловичу – 182 дес.
Керстенці, в основному, населені українцями православної віри. Перша згадка в документах про церкву відноситься до 1798 року, де сказано, що церква „Преобра-женская, деревянная, ветхая; утварью, ризами и книгами посредственна”. Ця церква проіснувала до 1895 року, коли в Керстенцях була побудована нова – кам’яна. Церква будувалася зусиллями селян, які збирали кошти з кожного надільного господарства. У 1887 році в селі було 177 господарств, а в 1920 році – вже 343 господарства.
1904 року в Керстенцях налічувалось 1164 особи населення, в т. ч. чоловіків – 629, жінок – 535. Церква в цей час мала 33 десятини землі. Священиком був Георгій Іванович Мурзакі. В 1911 році в селі вже було 1334 українців і 20 осіб інших національностей.
10 вересня 1870 року в Керстенцях відкрили однокласне училище, в якому треба було навчатися 3 роки. Школа не мала власного приміщення. Вчителями були І. І. Явор-ський і Л. М. Черній.
Тільки в 1930 році в селі було побудовано приміщення для початкової школи. Ди¬ректором школи був М. Паращук (1934-1940 рр.). В 1940-1941 рр. директором школи працювала Шипетько Віра Миколаївна.
З 1947 року початкова школа в селі перетворена в семирічку. 1977 року в Керстен-цях побудоване нове приміщення школи.

У серпні 1914 року почалася Перша світова війна. Багато керстенчан було призва¬но до царської армії і відправлено на фронт. В Керстенцях стояли Ставропольський, Одеський, Українські полки та кубанські козаки 8-ої російської армії.
В березні 1918 року почалася інтервенція Австро-Угорщини на територію України, її війська захопили велику частину українських земель.
Австро-угорська окупація восени змінилась румунською. В листопаді румунські окупанти вступили в село. Почалися грабежі, побої жителів села, заборона української мови, запис до румунської національності. Саме в цей період багато керстенчан виїха¬ли на заробітки до США, Канади та інших американських держав. Якщо до 1915 року з села виїхало до Америки 18 осіб, то після війни виїхало в кілька разів більше.
Селяни Керстенців брали активну участь в Хотинському повстанні 1919 року. До загону повстанців входили В. Л. Наговичко, С. Герасимчук, М. Г. Шлей, В. Касіян, П. Кравчук, Л. Палагнюк, С. Никорюк, О. Вакарюк, Г. Кравчук, Ю. Шлей та багато інших. Очолював загін П. С. Павлюк.
Повернувшись в село, румунські окупанти вчинили криваву розправу не тільки над повстанцями, але й над мирним населенням. Був розстріляний юнак Никифір Гу-менюк. А Л. Палагнюка, який був поранений і доповз додому, жандарми вже дома посі¬кли шаблями на шматки. Багато селянських хат було тоді спалено. Важкими були роки румунської окупації. Але жителі села не мирилися з окупантами. Вони в 1934-1935 рр. почали створювати підпільні комсомольські осередки, вести агітацію серед селян. Ак¬тивну участь у підпільній роботі брали І. Я. Каркавчук, В. М. Гришук, Д. С. Голубан, О. А. Фіщук, М. І. Снігур та інші. В 1930 році в с. Керстенці проживало 1608 чоловік.
В 1940 році румунські окупанти залишили село Керстенці. Через день в село приїха¬ла військова машина з рупором і зупинилась біля церкви. Населення збіглося на площу. Тут же було оголошено про створення сільської ради, головою якої обрали В. Т. Фіщука.
Восени 1940 року в селі був організований колгосп, але селян до нього вступило дуже мало.
22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. 7 липня в село повернулися румунські окупанти, які провели розправи над радянськими активістами. Їх заарешту¬вали, вночі відвезли до лісу біля с. Берестя, там розстріляли, а тіла вкинули в р. Прут.

З Керстенцями пов’язане життя родини Хиждеу, з якої вийшло кілька видат¬них людей. Один із її родоначальників – Гаврило, був сподвижником Івана Підкови. Тадей – польським письменником. Сини Тадея – Олександр Хиждеу – молдавський письменник і фольклорист, просвітитель, Болеслав Хиждеу (1812-1866) – письмен¬ник, фольклорист, етнограф. Син Олександра Хиждеу – Богдан Петрічейку Хаждеу (Хиждеу) – молдавський і румунський письменник і вчений, академік Румунської Академії (з 1877 р.), член-кореспондент з 1883 р. Петербурзької Академії наук.
В приміщенні Керстенецької ЗОШ І-ІІ ст. знаходиться кімната-музей сім’ї Хиждеу, яка відкрита в 1983 році.
В центрі села, поблизу школи, знаходиться родинне кладовище Хиждеу, засноване в 1827 році.