Малинці

Малинці – село, центр сільської ради. Розташовані Малинці за 26 км від районного центру та за 25 км від залізничної станції Новоселиця. Через усе село проходить шосе. Населення Малинців нараховує 2225 чоловік, з них: дітей дошкільного віку – 110, пен¬сіонерів – 733. Територія села обіймає 467,1 км2.
Перша згадка про Малинці є в документі 1437 року. За археологічними даними село виникло не пізніше ХІУ ст. В центрі села, на правому березі Потоку, під час бу¬дівництва школи в 1962 році було виявлено слов’янське напівземлянкове житло УІ-УІІ ст. В урочищі Чишма (біля асфальтової дороги на правому березі Потоку) виявлене поселення зарубинецької культури (ІІ-І ст. до н. е.).
В переписі 1817 року село записано Малініца. В ньому нараховувалось до 200 гос¬подарств. Вотчина в селі належала поміщикам Леонам і Томульцам (а це 1600 фальчів землі, 4 сади). Селянам же належало 57 садів. Вотчина переходила з рук в руки. Вже у 1876 році в Малинцях було кілька землевласників: Єфросинія Мотильова (володіла 444 десятинами землі і 928 десятинами лісу), Алексава Паращук (володарка 100 деся¬тин лісу), кн. Познякова (її володіння нараховували 50 десятин землі). В селі вже було 347 господарств, яким належало 788 десятин землі (по 2 десятини на двір).
Головним заняттям жителів Малинців було землеробство і садівництво. В селі здавна був розвинутий гончарний промисел. Свої вироби гончарі збували на ярмарку в Клішківцях.
Жителі села Малинці православної віри. Перша згадка про дерев’яну церкву в селі від¬носиться до 1775 року. Через сто років мешканці села спорудили кам’яну церкву. Це було в 1877 році. Тоді в Малинцях нараховувалось 367 господарств, гроші на будівництво яких були зібрані по розкладці на кожне господарство. Церкві належало 66 десятин землі.
1906 року в селі проживало 1363 чол. і 1295 жінок.
В 1870 році у Малинцях було відкрито школу – приходське училище. Пізніше воно пе¬рейшло до земства, а потім – до Міністерства освіти. Школа мала власний будинок. В 1910 році, крім цього училища (43 учні), при церкві була церковно-приходська школа (53 учні).
В 1918 році Малинці захопило військо королівської Румунії. Режим, який встано¬вили окупанти в селі, викликав незадоволення населення. Тому, коли в 1919 році поча¬лося Хотинське повстання, близько 400 малинецьких селян влилися в загони народних месників. Загін повстанців очолювали Д. Т. Чекмак та О. Попович. 10 днів повстанці утримували владу. Після поразки повстання багато малинчан подалися за Дністер і змушені були воювати на боці більшовиків. Д. Т. Чекмак став командиром полку, був нагороджений двома орденами Червоного Прапора.

За участь у повстанні ру¬мунські окупанти розстріля¬ли О. Г. Грошовича, П. А. До-ника, Ф. М. Лазаретного, М. Н. Микитюка, М. Н. та П. Н. Пернаїв, О. Д. Рогожу, П. І. Стадника та Ф. Е. Чек-мака. Жителям Малинець довелося пережити 22 роки важкої румунської окупації. В 1930 році в селі проживало 2787 чоловік.
У березні 1944 року по¬близу села діяв партизан¬ський загін О. В. Тканка. На фронтах Великої Вітчизняної війни громили ворога 350 чоловіків з Малинець. Із них до рідних домівок не повернулися 109 чоловік.
В 1947 році у Малинцях утворився колгосп ім. І. Франка, якому належало 1916 га землі. Господарство було багатогалузеве. Колгосп мав 128 га садів, найбільшу в районі пасіку, вальцьовий млин, пилораму.
Нині в селі є ТзОВ „Мрія”, в якому об’єдналися 550 пайовиків. Частина селян (81 чол.) виділились окремо із своїми паями. Є два фермерські господарства та коопе¬ратив по вирощуванню шампіньйонів.
В сьогоднішніх Малинцях селянські господарства мають трактори, вантажні та легкові авто, коней, утримують понад 200 корів, 287 свиней, 85 овець, до 5 тисяч птиці.
До послуг трудівників села діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в якій навча¬ється 252 учні, є класи вечірньої школи (180 учнів). Сотні селянських дітей здобули середню та вищу освіту. Нині у вузах і технікумах навчається 45 осіб.
Є в селі будинок культури, філія районної централізованої бібліотечної системи, лікарська амбулаторія – медична амбулаторія сімейної медицини, дитячий садок, пра¬вославна церква, будинки Адвентистів Сьомого дня, Євангельських Християн баптистів адвентистів-реформистів