Рашків

Рашків – село, центр сільської ради. Розташоване воно на правому березі Дністра, за 18 км від районного центру, за 64 км від залізничної станції Новоселиця. Населення Рашкова налічує 1183 чол.
В писемних джерелах село вперше згадується у 1447 році. А в 1453 році логофет (канцлер) Михайло купив у власника Шендрики „едно село на Дністрі, на ім’я Рашківці (нині Рашків)”.
Але археологічні дослідження околиць села та знайдені там під час розкопок ре¬чові матеріали свідчать, що вже в давнину тут існували ранньослов’янські поселення (друга половина У-УП ст.). Вони виявлені в самому центрі села, на лівому березі річки Брідок, на березі Дністра, в урочищі Левада. Тут київські археологи розкопали 92 жит¬ла і 53 господарські ями. Всі житлові будівлі були розташовані групами по 25 (іноді -по 7) жител, складаючи один двір. Знайдені наконечники стріл, уламки ключів, дужки відер, інші речі. Знайдені також і напівземлянкові житла, які відносяться ще до більш раннього періоду.
Наприкінці ІХ ст. місцеві жителі почали застосовувати гончарний круг, який до¬зволяв формувати тонший посуд. Існувало у них і залізо-ливарне ремесло.
Рашківське поселення кінця УІІ-ІХ ст. належало до територіального об’єднання, яке складалось з шести селищ і городища. Городище було укріплене валами, частоколом. Проіснувало воно приблизно 250 років.
З середини ХІУ століття Рашків входить до складу Молдав-ського князівства. Вчені вислов¬люють припущення, що назва села пішла від праслов’янського чи давньоруського імені Рашко плюс суфікс «ів».
В історичних документах с. Рашків не раз зустрічається як феодальне володіння (залиши¬лось воно селом і в період ту-рецького панування в краї). Ре¬шта – селянам-бірникам. В 1653 році у Рашкові діяв млин, котрий мав 6 каменів, а в 1652 р. існу-вала майстерня з трьома вали-лами – пристроями для оброб¬ки сукна. За переписом 1774 року в селі було 34 хати, дві з яких належали попові і дякові.

В 1812 році Рашків, який тоді входив до Рукшинської волості Хотинського повіту, увійшов до складу Російської імперії. Але власники села вже помінялись. Так, в 1817 році був проведений перепис на¬селення, який засвідчив, що в Рашкові було 112 господарств. Вотчина належала спатарю

Янко Струдзі і мала 900 ф. землі, 12 млинів і 3 сади. 1 сад належав священникові. Се¬ляни мали 23 сади.
Пізніше власники Рашкова знову помінялися. В 1840 році селом володіла поміщи¬ця Катерина Гікава з Молдавії, а в 1886 році селом Рашків із слобідкою володів Чолак Карп Емануілович. Йому належали 353 десятин землі і 838 десятин лісу. В селі нарахо¬вувалось 222 господарства.
Селяни (голови господарств) за невеликі наділи змушені були виконувати різні повинності на користь феодала і держави.
За „Положенням” 1868 року селяни повинні були одержати земельні наділи розмі¬ром до 5 десятин. Але одержали значно менше. Так, 222 господарства одержали по 2,9 десятин на сім’ю; під толоку виділено 111 десятин (по 0,5 десятин – на господарство). Садиба разом з орною землею складала у кожного по 2,4 десятини. Деяким селянам було наділено землю в непридатному місці, від якої вони відмовились. 9 господарств взагалі не наділили землею.

Головне заняття жителів села – землеробство. Сіяли жи¬то, пшеницю, ячмінь і найбіль¬ше – кукурудзи (48% від усього посіву). Розводили овець і ве¬лику рогату худобу, особливо волів, яких збували на ярмарку в Хотині. Займались рибаль-ством. Деякі господарства мали сади і виноградники.
Малоземельні та безземель¬ні селяни батракували, працю¬вали на сукновальнях, олійни¬ці, водяних млинах.
Іконостас в церкві був роз¬писаний художником Колибня¬ком Олександром Васильови¬чем, жителем с. Рашків
.

В Рашкові проживали люди в основному, православної віри. Першою церквою, яка згадується у писемних джерелах, була церква Успенська, дерев’яна, споруджена у 1798 році. В 1860 році була побудована нова, теж дерев’яна, церква. І тільки 1892 року побудована кам’яна церква. У селі в цей час нараховувалося 376 господарств. Кошти в сумі 7550 рублів на побудову церкви зібрано із селян Рашкова. Церква володіла 33 десятинами землі. Священиком в ці роки був Лонгін Олександрович Бучинський.
Перша школа – земське народне училище, відкрита в 1868 році. За переписом 1884 року в Рашкові нараховувалось 35 грамотних осіб, у школі навчалось 19 хлопчиків. В 1915 році у Рашкові, крім однорічного училища, існувала церковно-приходська школа (в деякі роки – школа грамоти). У ній навчалось 30 дітей. 1895 року в училищі навча¬лось 50 хлопчиків і 10 дівчаток. Але курс навчання в цьому році закінчили і отримали свідоцтва тільки 3 учні (1 хлопчик і 2 дівчини). В школі працював один учитель. 1900 року в школі навчався 51 учень, а курс навчання закінчили тільки 2 хлопчики.
В 1906 році у селі проживало 1561 чоловік. Селу належало 2079 десятин землі, з них селянам тільки 855,5 десятин. 1911 року в селі проживало вже 1622 особи українців і 113 осіб іновірців.
Село Рашків сильно постраждало в 1914-1918 роках, коли проходила Перша світова війна. Багато будинків було зруйновано і селянам доводилось жити під відкритим небом.
Під час Хотинського повстання 1919 року в Рашкові був сформований повстан¬ський загін з 60 чоловік на чолі з І. Г. Громиком. Придушивши повстання, румунські окупанти вчинили розправу над мирними жителями. Військово-польовий суд 4-го ар¬мійського корпусу румунської армії активістів присудив до розстрілу, іншим – різні терміни тюремного ув’язнення. Зокрема, Й. Корчинському присудили 1,5 р., В. Іла-щуку – 2 р., Т. Піцу – 1 р., І. Г. Громику – 6 р., Г. Колибняку – 1 р., Я. Філіпчуку – 3 р., С. Я. Філіпчуку – 6 р., Ф. Я. Філіпчуку – 2 р., П. Громику – 15 р., (судили заочно) тю¬ремного ув’язнення. Рашківчани Ф.Ливаднюк, Т. Креус, К. Ренер, Н. Ренер, Ю. Лисак, С. Іващук заочно були засуджені до довічних каторжних робіт.
В період румунського панування в селі розміщувалися жандармський пост і при¬кордонна застава. Жандарми жорстоко поводились з жителями села. За незначні про¬вини, винних піддавали жорстким покаранням на посту. Рідна мова переслідувалась. Початкова школа в селі була, але навчання проводилось на румунській мові. В 1930 році в селі проживало 1637 чол.
В 1940 році румуни втекли з села, на зміну їм прийшли радянські війська. В селі відкрили семирічну школу, фельдшерський пункт, бібліотеку. Але почалася Велика Ві-

тчизняна війна. В село повер¬нулися румунські окупанти, які розстріляли радянських активістів. Це Сафтюк В. М., Сафтюк Г. І., Сафтюк А. О., Банар Г. Г., Мельник О. І., Ма¬зур А. В., Тихенький П. А., Гро-мик В. І., Леваднюк І. О., Довга-нюк М. В., Швець В. – всього 11 осіб.
Рашківчани брали участь в розгромі фашистських за-гарбників в 1941-1945 рр. 65 з них полягли на полі битви.
Від голодомору в 1946-1947 роках в селі померло 94 особи.
В 1947 році в селі створено колгосп ім. Радянської армії. Йому належало 1200 га землі, в т. ч. 900 га орної. Пізніше в селі був радгосп. Головною галуззю було садівни¬цтво. Нині на базі радгоспу створено ТзОВ „Промінь”.
В 1980 році в Рашкові збудовано типове приміщення середньої школи.
До послуг жителів села є сільський будинок культури, філія районної централізова¬ної бібліотечної системи, відділення зв’язку, лікарська амбулаторія, магазин, диско-бар.
Село будується, омолоджується. Цьому сприяє наявність у селі цегельного заводу.
Природа навколо села, горби, скелі, урвища – все це сприяло кінорежисеру Воло¬димиру Бортку знімати тут історико-пригодницький фільм «Тарас Бульба» за одно-іменною повістю письменника Миколи Гоголя. Саме тут, за його задумом, створено хутір Тараса Бульби.
Старовинне село Рашків назавжди увійде в історію нашого кіномистецтва.