Рухотин

Рухотин – село, центр сільської ради, розташовується Рухотин на правому березі Дністра, за 27 км від районного центру та за 55 км від залізничної станції Новоселиця. В селі налічується 145 господарств, всіх жителів 348 осіб. Сільраді підпорядковані на¬селені пункти Блищадь, Гринячка, Корнешти.
Село Рухотин згадується в писемних джерелах XVII ст. Грамота господаря Молда¬вії Є. Могили за 20 червня 1602 р. розповідає про спір між феодалом Д. Соломонеску і його родичем Петром через млин і став у цьому селі. Насправді ж село існувало і рані¬ше, доказом чого є збережена будівля кам’яної церкви 1459 р.
В давніх записах читаємо: „В Хотинському цінуті є ліс, який називається рухотин-ським і серед якого є велика площа, яка називається Галичем. На цій площі помітні рештки окопів і заглиблень, а в землі попадаються черепки, вугілля і інші ознаки жит¬ла. За народними переказами тут в давнину було місто Галич. І цей переказ є вірогід¬ним, бо в Галицькому князівстві на березі Дністра було декілька міст з такою назвою”.
Стародавня назва села – Рохатин, яка з часом змінилась на Рухотин. Біля села є вели¬чезні вали оборонного значення. Дорогу, що веде в Рухотин, у лісі перетинає один із ва¬лів заввишки 6 – 7 метрів, завширшки до 35 метрів. Масивний вал кільцем обмежує май¬дан діаметром близько 500 метрів. Із зовнішнього боку укріплення проходить широкий і глибокий рів, значна частина якого заповнена джерельною водою. Це городище носить

назву „Турецький вал”. На за¬хідній стороні укріпленого майдану в 1970 р. виявлені напівземлянкові житла, стіни яких були сплетені з хмизу та обмазані глиною. Знайдені уламки горшків з наліпними валиками та чорнолощені миски. Більша частина май-дану не була забудована. Вона служила місцем, де жителі навколишніх поселень під час нападу кочівників (скіфів) переховували худобу – голо¬вне багатство того часу.

На території села виявлено поселення черняхівської культу¬ри (ІІ^І ст. н. е.) та два давні го¬родища. На городищі Замчище знайдено речі скіфських часів (ІІ – V ст. до н. е.). Археологічні матеріали свідчать про те, що це було укріплення скотарсько-зем¬леробських племен, які населяли в давнину територію середнього Подністров’я.
За переписом 1774 р., в Рухо-тині, власником якого був Міха-лакі Талпа, було дворів і земля¬нок з людьми 15.
В даних перепису 1817 р. сказано, що село Роготин мало 66 господарств. Половина вотчини належала спатарю Янку Стурдзі, а друга половина титарю Георгію Проке і Костакію Талпі. Вся вотчина мала 900 фальчів землі. В селі було 3 млини феодалів, 7 млинів і 3 сади – поселенців. Жителі села займалися рибною ловлею. В 1839 р. 124 ре¬візькі душі мали у власному користуванні 100 десятин землі.
В архівних даних за 1886 рік засвідчено, що в селі були землевласники: Параска Давидович, яка мала – 4 десятини землі і 60 дес. лісу, Ілько Дукер – володар 83 дес. лісу, Вільгельм Зетвід, який володів 172 дес. лісу, Гершен Колпакчі, його вотчина складала 83 дес. лісу, священик – (6 дес. лісу), Марія Лісовська, вона мала 157 дес. лісу, Марія Си-пягіна – володарка 85 дес. лісу, Леонід Соколович – володар 85 дес. лісу, Степан Талпа -власність якого налічувала 84 дес. лісу і Ірина Тхоянська, яка мала 63 дес. лісу. Більша частина землі належала Карпу Чолаку, який володів і землями в Рашкові.
Село Рухотин входило до Клішковецької волості. В 1886 році у селі нараховувалося 38 господарств, яким наділили землю, а в Пів-Рухотині – 27 (так записано в архівних даних).
Описуючи заняття жителів Подністров’я, Л. С. Берг в книзі „Бессарабія. Країна -люди – господарство” писав, що в с. Рухотин проводиться кустарна обробка сукна.

В окремих архівних да¬них сказано, що в Рухотині проживали державні селяни. Коли проходило наділення се¬лян землею за „Положенням” 1868 р., то селянам наділили землю за 40 км від села. До¬биратися до цих наділів рухо-тинцям було важко, тому вони здавали їх в оренду селянам ближніх сіл.
В документах засвідчено, що в селі була кам’яна церква, збудована у 1822 р., хоч у тепе¬рішній церкві села над дверима
вказано 1459 рік. В архівах Буковинського митро¬полита записано, що церква у Рухотині збудова¬на в 1750 р. А це є більш точним. В „Справочной книге Кишиневской епархии на 1911 год” сказано, що у Рухотині було 544 прихожани і що село при¬писане до Поляни. Школи в селі ще не було, вона відкрита в 30-х роках XX ст.

У 1941 р. в школі за списками числилось 47 учнів, з них – 5 румунів. Але переведено було в наступний клас тільки 26 учнів, 21 учень залишений на повторний рік.
В період повторної румунської окупації (1943 р.) село Рухотин було перейменовано на Ка-Ьоуа (Рагова). У селі в цей час проживало 525 осіб, хоч в 1930 р. в селі було 589 чоловік.
Чоловіки с. Рухотина брали активну участь у розгромі німецько-фашистських окупантів в 1941-1945 рр. Смертю хоробрих на різних фрон¬тах полягло 42 чол.
У важкі післявоєнні роки рухотинці пережили важку хворобу висипного тифу, голодомор 1946 –
1947 рр. (померло 22 особи), сплату обов’язкових державних позик.
Так, в районній газеті „Радянське життя” за
1948 р. було надруковане повідомлення про успішну підписку на післявоєнну позику, в якій сказано, що Д. Розкрут, Я. Докієн, Н. Овчаренко, К. Суботєв, П. Рябой, Ф. Ліс¬ничий, М. Проноско, Є. Мовкий внесли готівкою 33575 крб. Всім тоді було відомо про таку „добровільність”. А колгосп „Ударник” виконав план хлібозаготівлі і здав понад план 315 пудів зерна (Насправді його просто забрали!).
В 50-х роках колгосп перетворили на комплексну бригаду с. Малинці, а пізніше -село Рухотин і навколишні хутори були об’єднані в один радгосп.
Тепер село з кожним роком стає меншим, бо багато жителів виїхали за межі села в пошуках роботи. Не затримується в селі і молодь, а народжуваність за останні роки тут складає 3 – 5 ді¬тей в рік.
До послуг мешканців Рухо-тина діє загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, філія районної централізованої бібліотечної системи, клуб, поштове відді¬лення, районний табір відпо¬чинку школярів „Дністрові кру¬чі”, ФАП, церква. У 2008 році село газифіковане.