Санківці

Санківці – село, центр сільської ради. Розташовані Санківці на правому березі річ¬ки Рингач, за 29 км від районного центру, за 18 км від залізничної станції Новоселиця. Населення Санківців налічує 950 чоловік.
Село згадується 20 грудня 1437 р. як „село у Симка”, а в 1456 р. воно називалось Замковиці. Рештки поселення часу першої згадки виявлені у східній околиці села в урочищі Горб. За археологічними даними, село виникло не пізніше ХІІ ст.
На території Санківців виявлені 3 поселення трипільської культури (ІІІ тис. до н. е.), поховання епохи бронзи (ІІ тис. до н. е), поселення черняхівської культури (ІІ – V ст. н. е.) та 2 слов’янські селища (ІХ – ХІ та ХІІ ст. н. е.). В східній частині села було розташоване селище – XV ст. Можливо, що саме воно назване у грамоті за 1456 рік.
У 1774 р. в селі налічувалось 44 господарства. З ХІХ ст. і до 1918 р. Санківці пере¬бували у складі Грозинецької волості. 1886 року власником села був Бея Іван Манук, у володінні якого знаходилось 427 десятин землі. Селянам належало 612 десятин – це на
234 господарства.
В березні 1869 р. мешканці села виступили про¬ти несправедливого наділення їх землею. 29 березня 1870 р. незадоволені селяни побили землеміра, пола¬мали його інструменти. Заворушення було придуше¬но солдатами Модлінського піхотного полку. У червні 1893 р. відбувся виступ санківчан проти представників волосного управління.
Перша згадка про православну Успенську церкву в селі відноситься до 1801 р., будівля якої була дерев’яною і дуже старою. Нову дерев’яну церкву збудовано у 1906 р. Церква володіла 38 десятинами землі.
1906 року в селі проживало 1607 осіб, а в 1911 році – 1424. З 1895 року в Санківцях вже існувала школа гра¬моти (навчалось 35 учнів), яка у 1911 році переросла в церковно-приходську
В період румунської окупації у селі продовжувала існувати початкова школа, в якій навчалось мало дітей. Сільські діти не розуміли румунської мови і боялися

йти до школи, де за невиконання завдань карали палицею. 1942 року в школі було залишено на повтор¬ний курс 56 % учнів.
У 1925 р. в Санківцях було 398 господарств, а в 1930 р. проживало 1649 осіб.
Санківчани брали участь у розгромі фашистів, які розв’язали Велику Вітчизняну війну 1941¬1945 рр. На фронті перебувало до 300 чоловіків, з яких смертю хоро¬брих загинули 93. 28 осіб померли в роки голодомору 1946 -1947 рр.
В післявоєнні роки у Санків-цях існував колгосп ім. Дзержин-ського, за яким було закріплено 1213 га землі, в тому числі 1033 га – орної, 42 га саду, 22 га ставків. Виробничий на-прям – зерновий та овоченасінневий. Артіль забезпечувала насінням кормових буря¬ків, огірків, редиски усі колгоспи області. Після розпаювання землі в селі діє селянська спілка „Колос”, яку очолює Валентин Арсенійович Горбатюк
. Це єдине сільськогоспо¬дарське підприємство в районі, яке зберегло тваринницьку галузь.
До послуг мешканців села є загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, в якій навчають¬ся 100 дітей, будинок культури на 250 місць, філія районної централізованої бібліотеч¬ної системи, ФАП, відділення зв’язку, два магазини. За повоєнні роки в селі спорудже¬но понад 650 сучасних красенів-будинків. Жителі села вміють добре трудитися, вміють культурно відпочивати, відзначаючи релігійні і побутові свята, особливо – зимового циклу.