Ширівці

Ширівці – село, яке є центром сільської ради. Розташовані Ширівці за 18 км від районного центру – Хотина, за 34 км від залізничної станції Новоселиця. Через село проходить шосе. В селі нараховується 575 дворів, населення його – 1746 чол.
В багатьох документах село дадується 1476 роком і згадується як Ширівці Верхні (існували ще Ширівці Нижні – в Молдові). В давнину – це було невелике село. У ХУІІ-ХУШ ст. власником села був паркалаб К. Стирча, а з 1641 року воно перейшло до вор-ніка Тодорашко.
В ХУІІ ст. село нараховувало до 50 дворів. За переписом 1817 року в Ширівцях вже було 211 господарств. Село було розміщене на території вотчини Ширівці і належало пану пахарнику Діну Негруцу з Молдови. Йому належало 2120 фальчів земель (разом з Владичною), два стави, два млини і 4 сади. Жителі села мали теж чотири млини і 46 невеликих садів.
Але пройшло 69 років, і вже в 1886 році в Ширівцях було кілька землевласників, яким належала майже вся земля і ліс. Так, О. Я. Гловецький мав 170 десятин землі і 404 десятини лісу, Г. Я. Гловецький – 112,5 десятин землі і 42 десятини лісу, М. Колодріб-ський володів 78 десятинами землі і лісу, Ф. Рафалович мав 32,5 десятин землі, І. Ше¬фера (німецький підданий) – 78 десятин землі і лісу, І. Д. Думан-ський – 6 дес. землі. В селі цього (1886) року було 131 господар¬ство, в чиєму володінні знахо¬дилося лише 340 десятин землі. І це вже після наділення селян землею за “Положенням” 1868 року. Тому селяни ще залиша¬лись в залежності від землев¬ласників і змушені були викону¬вати різні повинності на панів. 21 травня 1869 року група селян с. Ширівці скаржилася губерна¬тору Е. Е. Гангардту на свавілля поміщика Г. Г. Главацького, який самовільно захопив селянські наділи і присадибні ділянки, зруйнував їхні житла, збирає і реалізовує вро¬жаї з їхніх садів, а вони, селяни, залишилися без засобів існування.

Коли в 1866 році Рафалович побудував у Зарожанах цукроварню, то безземельні селяни пішли до нього у найми, де працювали за мізерну плату 12-13-годин на добу. Жителі Ширівців – сповідували православну віру.
У 1874 р. в селі було збудовано нову, кам’яну церкву. Гроші на її побудову збирали з кожного господарства. Церква володіла 66 десятинами землі.
1906 року в селі проживало вже 3163 чоловіки. В 1911 році число жителів зросло до 3306 осіб, в Ширівцях було понад 600 господарств.
1 вересня 1909 р. у селі відкрилося народне училище. Для школи збудували кам’яне приміщення за кошти, виділені П. Колодрібським, який став її опікуном.
1923 року в селі було вже 407 господарств. Безземелля і малоземелля змушувало се¬лян шукати роботу на стороні, ходити на так звані „фальчі”. У 1896 році деякі ширівецькі селяни стали членами Рукшинського поземельного товариства і при допомозі позички у банку придбали землю в селі Кишло-Неджимове (тепер Кельменецького району).

1918 року Королівська Ру¬мунія захопила Хотинщину, встановивши у ній жорстокий окупаційний режим. Грабіж, здирства, знущання привели до селянських заворушень. Актив-ним учасником Хотинського повстання 1919 року був Я. І. Капустін, який командував окремим загоном односельців. Румунські окупанти, придушив¬ши повстання, вчинили звірячу розправу над мирними жите¬лями. В лісі поблизу Ширівців

вони спалили живцем 60 дітей і жінок. 1930 року населення села зменшилося до 1694 чол.
Впродовж 1941-1945 років близько 250 ширівчан брали участь у розгромі фашистських окупантів. На різних фронтах загинуло 137 мешканців Ши-рівців. Вдячні односельці збу-дували їм пам’ятник, де викар¬бовано імена всіх полеглих.
У 1947 році в селі було ор¬ганізовано колгосп „Росія”, який володів 2478 га землі. Господарство – багатогалузеве. За сумлінну працю в колгоспі кілька осіб відзначені високи¬ми нагородами. Нагороджені орденами і медалями. Зокрема, орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора було наго-роджено Л. І. Коваль, орденом „Знак пошани” – Н. І. Лаптій, Д. Г. Худий.
Нині на базі колишнього колгоспу створено товариство з обмеженою відповідальністю „Діброва” та кілька фермер¬ських господарств.
В післявоєнні роки у селі спочатку діяла початкова шко¬ла, з 1950 року – восьмирічна, яка згодом переросла в середню. Середню освіту здобули тут по¬над тисячу дітей ширівчан.
Тепер в школі навчається 238 учнів, яких навчають 24 вчи-телі з вищою освітою. Для школи побудоване сучасне триповерхо¬ве приміщення на 450 місць.
Уродженець села М. Ф. Па-стушак став кандидатом тех-нічних наук.
В селі проживають воїни-афганці – В. Вовківський, С. До-мніцен, Г. Іващук, М. Тимчук.

До послуг трудівників села є клуб, філія районної централізо¬ваної бібліотечної системи. від¬ділення пошти, ощадного банку, ФАП, торговий центр, дитячий садок. При клубі діє аматорський народний фольклорний колек¬тив „Джулинець” (керівник Шев¬чук Ф. П.).
Працює в селі велике фер¬мерське господарство „Ширіве-цькі сади” (директор Петро Колодрібський). Подружжя при-ватних підприємців Світлана та Валерій Дребот налагодило ви-робництво кованих виробів.
У 1999 році зусиллями жите¬лів села побудована православна церква, яка належить до Київ¬ського патріархату. В селі діють молитовні будинки ЄХБ та АСД.
На території села є природ¬не озеро „Джулин” та урочище „Болото”.