Владична

Владична – село, центр сільської ради якого знаходиться в селі Ширівці. Розміще­на Владична за 16 км від районного центру – Хотин і за 32 км від залізничної станції Новоселиця.

В селі нараховується 581 двір та 1785 чоловік населення.

Протягом кількох століть землі села належали власникам с. Ширівці. Тільки піз­ніше тут виникла слобідка, названа Владичною. Свого окремого управління вона не мала, а завжди входила до складу с. Ширівці. За переписом 1817 року читаємо: „Село Ширівці розміщене на вотчині Ширівці, що належить пану пахарнику Діну Негруцу,та вотчині Владична, яка належить монастирю „Пречиста” в Молдавії, в м. Окнах”. В 1886 році цьому монастирю належало 314 десятин землі, 634 десятин лісу (всього 948 десятин). Селянам належало 528 десятин землі. І жодного гектара лісу. У 1868 році вла-дичанцям наділяли землю за певну суму грошей. Але наділи ці були в місцях, непри­датних для обробітку. Тому вже 10 вересня 1871 року селяни скаржились на мирового посередника, який проводив наділення. Проте їх скарги залишились без уваги. 1886 року в селі вже нараховувалося 223 господарства.

За два минулі століття Владична розрослась і з’єдналась з селами Недобоївці і Ширівці.

1870 року в селі відкрили школу. В 1895 році у школі навчалось 55 учнів (50 хл. і 5 дівчаток). Закінчило школу лише 12 учнів. Працював у школі 1 учитель і 1 законовчитель Школа мала 146 томів підручників, 158 томів бібліотечних книг.

На початку XX ст. в школі вже навчався 71 учень. Фонд підручників зріс до 355 томів, а бібліотечних книг – до 285 томів.

Становище селян було важким. Їм доводилось працювати на землях монастиря і сплачувати понад 15 видів різних податків.

Не стало воно кращим і на початку XX ст. Особливо погіршали умови життя селян Владичної в період Першої світової війни, коли чоловіків мобілізували на фронт, а в господарствах залишились одні жінки, старики і діти.

Румунська окупація 1918-1940 рр. ще більше погіршила становище селян. Беззе­мелля, безправ’я, національне гноблення, тотальна румунізація і жорстокі покаран­ня – ось картини тогочасного життя буковинських сіл. В школі могли навчатися тільки 40 учнів. Решта молоді залишалась поза освітою. В 1930 році в селі Владична прожи­вало 1687 осіб.

Коли в 1919 році в повіті почалося Хотинське повстання, жителі Владичної взяли в ньому активну участь. Особливо прославився І. Г. Капустін, який організував загін повстанців.

Чоловіки з Владичної брали активну участь в розгромі німецько-фашистських за­гарбників на фронтах Другої світової війни. У лави діючої армії призвано 190 чоловіків із цього села. До рідних домівок з фронтових доріг не повернулося 82 воїни. Вдячні односельчани збудували їм пам’ятник, де викарбувані імена всіх полеглих.

Зазнало село не тільки воєнного лихоліття, але й епідемії висипного тифу, голодо­мору 1946-1947р. За офіційними даними, в селі від голоду померло до 50 осіб.

В 1947 році в селах Ширівці і Владична було організовано колгосп (голова Д. М. Го-лішко), який мав 2478 га землі.

Після реформування і розпаювання землі в селі діє селянська спілка „Діброва”, основний напрям праці якої – землеробство.

В селі є плодоконсервний завод, який за останні роки завдяки старанням владичан став виходити з кризового становища.

До послуг трудівників села загальноосвітня школа, приміщення якої збудовано в 1982 році, православна церква Київського патріархату, збудована в 1999 році, лікар­ська амбулаторія (зав. В. Г. Рудий), пошта, відділення ощадного банку, філія районної централізованої бібліотечної системи. Є у селі свій хлібозавод, приватні крамниці. Ми­лують око сільські новобудови з газовим опаленням і електропостачанням. У приват­ній власності жителів – мотоцикли, легкові і вантажні автомашини, трактори та інша техніка. Таким стало життя владичанців за останні роки, збудоване їх невтомними власними руками